Подорож в Країну Добра, Любові, Дружби

Подорож в Країну Добра, Любові, Дружби

Мета: формувати в учнів ціннісну орієнтацію, здатність формулюва­ти моральні судження, розвивати вміння відрізняти погане від доброго, виховувати позитивне світосприйняття. Шляхом створення психологічних ситуацій вибору підвести учнів до розуміння важливості взаємодопомоги в колективі, сприяти створенню дружнього дитячого колективу. Виховувати чемне ставлення учнів одне до одного.

Обладнання: аудіозапис музики, плакати з українськими народними прислів'ями та приказками на тему «Доброта», костюми для дійових осіб (Чарівника, Сонця та Блискавки).

ДІЙОВІ ОСОБИ

Учитель, Чарівник, Сонце, Блискавка, чоловік, жінка, дід, автор.        

Виховний захід відбувається в класі. На класній дошці вгорі написано назву виховного заходу та прилаштовані плакати з приказками та прислів'ями на тему «Доброта».

Учитель. Ця історія трапилась дуже давно у старовинно­му місті, де мешкав один мудрець. Слава про його мудрість розійшлася далеко за межі міста. Та жив у тому місті один чо­ловік, який заздрив славі мудреця. І от вирішив він придумати таке запитання, щоб мудрець не зміг на нього відповісти. Пі­шов чоловік на узлісся, спіймав метелика, заховав його в до­лонях і подумав: «Спитаю я в мудреця: скажи, о наймудріший, який метелик у мене в руках — живий чи мертвий?». Якщо він скаже «живий», я стисну долоні, і метелик помре; а якщо скаже «мертвий», я розкрию долоні, і метелик полетить. Ось тоді всі зрозуміють, хто з нас розумніший.

Так усе і сталося. Спіймавши метелика, лихий чоловік попрямував до мудреця і запитав у нього: «Який метелик у мене, о наймудріший, живий чи мертвий?». І мудрець, який і на­справді був дуже розумною людиною, відповів: «Усе у твоїх руках, чоловіче».

Отже, друзі, як ви гадаєте, що мав на увазі мудрець, коли так відповів чоловікові?

Учні відповідають: «Що від самої людини залежить, житиме метелик чи помре».

Учитель. Правильно. Але в цих мудрих словах є ще один зміст: від людини залежить, чого у світі стане більше — доб­ра чи зла.

Учитель звертає увагу учнів на плакати з приказками та прислів'ями.

- Друзі, сьогодні ми поведемо розмову про доброту — дуже важливу і потрібну для кожного з нас чесноту.

Але спочатку давайте спробуємо скласти невеличкий слов­ничок «добрих» слів — слів, частиною яких є слово «добро».

Учні перелічують: «Добрий, добросердний, доброзичливий, добродійний, добропорядний, добродушний, доброчесний, добросусідський». Учитель допомагає учням дібрати слова з коренем «добр».

Учитель. Діти, а як ви розумієте це слово? Що означає бути добрим по-справжньому?

Учні висловлюють власні думки щодо запитань.

Правильно, бути добрим — це значить допомагати одне од­ному в біді, дарувати радість знайомим і незнайомим людям, захищати молодших і піклуватися про старших.

Розкажіть, будь ласка, які добрі вчинки здійснили ви?

Учні розповідають про свої добрі вчинки (допоміг літній людині донести додому важку торбу, сходив за хлібом для хворої сусідки, допоміг маленькому школяреві перейти вулицю, прибирав територію біля школи та ін.)

Звучить музика. До класу входить Чарівник.

Чарівник. Доброго дня всім хлопчикам та дівчаткам. От почув вашу цікаву розмову й завітав до вас.

Учитель. Проходьте, шановний. Але скажіть, хто ви такий?

Чарівник. Я — відомий казковий магістр доброї магії.

Учитель. Ласкаво просимо, магістре.

Чарівник. Я чув, що ви, діти, розповіли чимало добрих іс­торій. Напевне, ви зустрічали чимало добрих людей. Але ска­жіть, будь ласка, яка людина у вашому житті є найдобрішою, найласкавішою?

Учні відповідають: «Мама».

Учитель. Звичайно, це мама. А як вона піклується про вас?

Учні висловлюють власні думки щодо запитання.

Чарівник. У народі кажуть: «Біля сонця тепло, а біля ма­тері добре». Як ви гадаєте, чому? Чим схожі між собою сонеч­ко та мама?

Учні висловлюють власні думки щодо запитань.

Учитель. Цікаво, а як ви піклуєтесь про своїх матусь? Як Допомагаєте їм по господарству?

Учні розповідають про те, як вони допомагають вдома.

Я ПІКЛУЮСЯ ПРО ТЕБЕ (робота в групах)

Розділити дітей на групи і попросити їх подумати, яку турботу можна виявити до різних людей у наступних ситуаціях:

- мама занедужала;

- у бабусі день народження;

- молодший брат вередує;

- друг прийшов у гості;

 - тато повернувся з роботи втомлений та ін.

 Наприклад: «Якщо мама погано себе почуває, треба допомогги їй лягти у ліжко, принести чай з малиновим варенням та медом. Потім потрібно відкрити кватирку, щоб у кімнаті було свіже повітря, поставити мамі градусник» та ін.

ДЛЯ  МОЇХ  РІДНИХ

Попросити учнів записати на аркуші паперу імена всіх членів своєї родини, залишивши простір між ними. Під кожним ім'ям діти мають записати як мінімум чотири речі, що любить той або інший член їхньої родини.

 Потім попросити учнів на іншому чистому аркуші знову записати імена усіх членів своєї родини. Використовуючи свій список, діти повинні написати біля імен своїх близь­ких те, що вони (діти) могли б зробити, щоб доставити своїм рідним радість і задоволення.

У такий спосіб утвориться своєрідний «план любові» для кожного учня. Попросити учнів, не зволікаючи, приступити до виконання свого плану. Під час роботи над цим завданням учні  мають відзначати в плані виконані пункти.

Через деякий час обговорить з учнями, що змінилося у їхніх планах, коли вони стали виконувати свій «план любові».

Учитель (узагальнюючи відповіді учнів). До повернення батьків з роботи можна зробити чимало корисних і добрих справ: навести лад у квартирі, вимити посуд, купити хліба до вечері, почистити взуття, попіклуватися про молодших брати­ка або сестричку.

Яка радість спалахне в очах матусі, коли вона побачить, Що ви за власним бажанням, самостійно взялися допомогти їй. А від теплої маминої усмішки і вам на серці стане тепліше.

Вчитель. Отже, запам'ятайте: ваші добрі безкорисливі вчинки — це радість не лише для тих, кому їх адресовано, а й для вас. І ще треба завжди пам'ятати, що на добро, зроблене для вас іншими, треба відповідати також добром. А тепер пропоную трохи пограти.

Чарівник проводить гру. «Збери приказки та прислів'я»

Чарівник роздає  учням картки з  приказками або прислів'ями. За­вдання учнів — закінчити вислів і пояснити його значення.

Добре діло твори... (сміливо.)

Добрі діла тихо ходять, а злі... (як дзвони дзвонять.)

Від добра добра... (не шукають.)

Хто людям добра бажає, той... (і собі має.)

Добрі вісті... (не лежать на місті.)

Без доброго діла немає... (доброго імені.)

Добре слово  і … (мороз зігріє)

Добре слово людині, … (що дощ в посуху).

Роби добро скільки можеш — від цього... (не занеможеш.)

За добро... (добром і платять.)

Добре слово дім будує, а … (зле – руйнує)

Слово – ключ, яким … (відкривають серця)

Учитель. Діти, як ви вважаєте, як слід поводитись, якщо вам не відплатили добром за ваш добрий учинок?

Учні висловлюють власні думки щодо запитання.

Учитель. Давай­те подивимось, як каже про доброту народна байка.

Далі відбувається інсценування народної байки

«Сонце і Блискавка». Звучить музика. Наперед виходять Сонце та Блискавка.

Чарівник. Якось зустрілись на небі Блискавка та Сонце

Блискавка (звертаючись до Сонця). Скажи, Сонечко, чо­му люди тебе люблять, а мене ні? Твоїй появі радіють, а моєї лякаються? Адже я така ж яскрава, як і ти.

Сонце. Хіба ти не знаєш, що і тварина, і людина тепло  любить та ласку.

Блискавка. Якщо я вдарю у сухе дерево і воно спалахне, людям також буде тепло від полум'я. Та це їх не влаштовує.

Сонце. Річ у тім, Блискавко, що твого тепла вистачає лише на короткий спалах, та й він більше лиха приносить, ніж користі. А моє тепло тривале, і від нього все квітує й радіє.

Чарівник (звертаючись до учнів). А ви, друзі, кому сим­патизуєте: Блискавці чи Сонцю? Чому?

Учні висловлюють власні думки щодо запитання.

Чарівник - А от послухайте ще одну байку.

- Трапилася ця історія в лісі. Якось маленьке білченя стри­бало з гілки на гілку й раптом зірвалося і впало на сплячого вовка. Вовк прокинувся і схопив білченя.

«Не їж мене, вовче, відпусти»,— стало проситися мале.

«Гаразд,— відповів вовк,— я відпущу тебе. От тільки скажи мені, чого ви, білки, завжди такі веселі. Як погляну на вас, ви весь час стрибаєте та граєте. А мені увесь час сумно».

«Спочатку пусти мене на дерево, а звідти я скажу тобі, чо­го ти весь час сумуєш».

Вовк відпустив білченя. Воно скочило на гілку й сказало вовкові: «Ти хочеш знати, чого тобі завжди сумно? Тому що ти злий. Тобі злість серце пече. А ми веселі тому, що добрі й ні­кому зла не робимо».

Так відповіло вовку білченя й пострибало собі далі.

Учитель.

- Скажіть, чого навчає ця байка?

Учні відповідають: «Якщо чиниш добре, то і на серці добре, а злі справи нікому радості не приносять, навіть тому, хто їх чинить».

Чарівник. Поспішайте, друзі, робити добро!

Нехай ніколи не затьмарить вашу душу справа.

Сонце. Хай тепло ваших сердець зігріває всіх — і рідних, і друзів, і навіть незнайомих людей.

Блискавка. І тоді настане час, коли ви зможете сказати: «Я роблю важливу справу — приношу людям радість!».

Робота з малюнками. Бесіда

Учитель доповнює й узагальнює відповіді учнів.

Вчитель. А зараз пропоную вам відповісти на невеличку анкету. Відповідати на неї треба «так» або «ні».

- Чи можна примусити людину бути доброю?

- Чи згодні ви з думкою, що «добротою світ живе»?

- Чи можна стати добрим лише на деякий час?

- Чи потрібно виявляти доброту у відношенні до будь-кого?

- Чи можна сказати, що доброта — найбільша окраса душі?

- Чи легко бути добрим?

- Чи можна доброту порівняти із сонцем?

- Чи є у вас бажання чинити добрі справи?

Отже, бачу що ви прагнете чинити добро. І це дуже правильно, адже воно приносить радість оточуючим. Доброта, як чарівні ліки, здатні вилікувати від суму, скрути, безпорадності.

1 учень:

Не говори про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш

Коли у радощах витаєш,

Забувши про чужу біду.

Бо доброта не тільки те,

Що обіймає тепле слово

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти,

То раниш людяне в людині.

Немає вищої святині,

Ніж чисте сяйво доброти.

                                                                          (О.Довгий)

2 учень:

Доброта, милосердя - багатоликі. Потреба в них повсякчас. Навіть тоді, коли немає біди. Навіть там, де гори спокійні і твердь земна не хитається під ногами.

3 учень:

Милосердя й доброта - як два крила, на яких тримається людство. Як же могло так статися, що милосердя втратило сьогодні свою цінність, а його зміст звівся в основному до милостині. Невже для того, щоб виіскрити доброту із наших сердець, потрібні землетрус? Чи Чорнобильська катастрофа? Хіба без них не можна бути милосердним? Хіба в звичайному плині днів немає людей, які потребують допомоги.

4 учень:

На Україні проживає майже два мільйони одиноких людей. Близько 200 тис. з них проживають в будинках-інтернатах, їх об'єднює немічність і самотність.

5 учень:

У злигоднях живуть 5 тис. в наших земляків. Близько 1 тис. з них мешкають в напіврозвалених халупах. 7 тис. - ті, хто отримує мізерну пенсію. Є і таких чимало, які існуєть на межах бідності. Сумні цифри, незвичні. Та це правда життя.

6 учень:

Важко уявити, люди страждають не тільки  від того, що кожний день не мають свіжого хліба, а через те, що не чують вкрай необхідного "Добрий день"

(Звучить музика).

7 учень:

Кажімо більше ніжних слів

Знайомим, друзям і коханим

Нехай комусь тепліше стане

Від зливи наших почуттів.

Нехай тих слів солодкий мед

Чиюсь загоїть рану

(Чи перший біль, чи то останній)-

Коли б то знати наперед!

Кажімо більше ніжних слів,

Комусь всміхаймось ненароком,

То не життя людське коротке,

Короткі в нас слова черстві

Кажімо більше ніжних слів...

(І.Вовк)

Вчитель: Давайте задумаємось над тим, що таке доброта? Звичайна людська доброта? Добросердечність? Чуйність? Справді, різні люди є на світі, з різними натурами, характерами, інтересами і смаками. А все ж хочеться вірити, що хороших людей більше. Робити добро треба, бо людина, яка не відчуває приязні до інших людей, руйнує себе як особистість. На злі далеко не заїдеш. Зла людина ніби постійно обкрадає себе, не вміє по-справжньому радіти, сміятися, любити. І якщо з юних літ не привчити  злість, душа людська не ширшає — вона обростає ненавистю, поїдає саму себе. А потім дивись — і висохло у душі живильне джерело, що допомагало жити, вірити, рухатися вперед. Отже, добро — не наука, воно — дія. Прикладів тому безліч у нашому житті, вони на кожному кроці. Високу моральну цінність добра, яке ми робимо сторонній людині, розуміли люди ще у сиву давнину. Учень: У Вавилоні був такий звичай; недужого виносили на майдан чи дорогу. Кожен, хто йшов повз нього, підходив, розпитував, коли знав якийсь засіб, радив нещасному. Ніхто байдуже не проходив. Учень: Такий звичай побутував і в ассирійців, і в єгиптян — звичай чинити добро безкорисливо. Колись у Сербії був такий закон: той, хто одружувався, мав посадити 75 оливкових дерев. Оливки живуть і плодоносять 400 років, Уже давно немає тих, хто саджав ці дерева. Забули їхні імена, імена їхніх правнуків, а дерева, посаджені в XVII столітті, плодоносять і радують людей ще й сьогодні.       Учень: Прекрасний звичай побутує й нині на Кавказі.  Високо в горах саджають плодові дерева. Випадковий мандрівник, втамувавши голод чи спрагу, не може навіть подякувати, бо не знає кому. Але смуга відчуження відступає. Чужі стають рідними, близькими, коли потрапляють у скруту. Григорій Сковорода був переконаний, що досконалість людини — це здатність давати добро і користь ближньому.   Учень: Про велику силу доброти свідчать спогади ленінградця, який пережив страшну блокаду під час Великої Вітчизняної війни. Двоє ленінградських хлопчиків-сиріт вирішили продати батьків бушлат, щоб на одержані гроші викупити хліб у булочній за картками. Молодший братик залишився вдома, а старший (йому не було й 11 ро¬ків) пішов на товкучку. Покупець знайшовся швидко, хлопець навіть не встиг роздивитися його, не запам'ятав обличчя. Щасливий, він по¬вернувся додому. Розтуливши кулачок з грішми, зойкнув. Згадав, що в кишені проданого бушлата були хлібні картки. «По хліб піду завтра», — сказав меншому брат і ліг. А про себе подумав: може, вночі й помремо. Взимку темніє швидко, а цієї довгої зимової ночі так і не заснув стар¬ший. Допомоги чекати нізвідки, а він уже знав, що буває з людиною, в якої нема хліба. Лише вранці хлопчик, зморений безсонням, стулив повіки, як почув стукіт у двері. «Не буду відчиняти», — промайнула думка, Але все ж підійшов до дверей, прочинив їх. Від такої несподіванки, здавалося, завмер. На порозі стояв покупець батькового бушлата. «Ти що ж хлібні картки забув?!» — сказав і протягнув хлопчикові ці рятівні листочки (тоді у картках писалася адреса і прізвище). Незнайомець швидко зник, а брати плакали від радості, Бо справжня людина за будь-яких умов не могла вчинити інакше. Перемогло добро. Людська порядність, доброта не має меж. Ми сьогодні маємо бути милосердними не тільки до людей, а й до всього, що нас оточує; тварин, рослин. Недаремно говорять, що криниця без води — просто яма, так і людина без доброти — сама тільки оболонка.   Вчитель: - Ось уривок з української народної казки «Названий батько».   Автор: ...Приходить дід до третього брата. А той живе вбого, хатка невеличка, тільки чистенька. Прийшов дід отой та такий уже зробився обшарпаний, обідраний. Дід: — Дайте,— каже, —хоч шматочок хліба: Чоловік: — Ідіть,  дідусю, в хату, там вас нагодують. Автор: Приходить він у хату. Жінка як глянула на нього, що він такий обідраний, пожаліла його, пішла в комору, винесла одежу, дала йому. Надів він... Та як надів, вона глянула, аж у нього на грудях така рана велика, така страшна...  Посадила його за стіл, нагодувала, напоїла... А тоді чоловік питає; Чоловік: — Скажіть мені, дідусю, від чого у вас рана на грудях? Дід: — А це, така в мене рана, що від неї мені скоро смерть буде. Тільки мені день і зосталося жити. Жінка: — Оце лихо! І немає на неї ніяких ліків? Дід: — Є, та тільки ніхто тих ліків не дасть, хоч кожен  може. Чоловік: — А чому ж не дати? Аби міг. Кажіть, які? Дід: — Та такі,  як хазяїн сам візьме та підпалить свою хату та все його добро згорить, то тоді взяти попелу та й затоптати мені рану, то так і загоїться. Та хіба ж є такий чоловік на світі, щоб те зробив? Автор: Замислився  найменший брат. Довго думав, а тоді до жінки: Чоловік: — А як, жінко, думаєш? Жінка: — Та так,  що ми хату вдруге наживемо, а добрий чоловік як умре, то вже йому другого життя не буде. Чоловік: — Ну, коли так, то винось дітей з хати, Автор:   Повиносили вони дітей, самі повиходили...  Глянув чоловік на хату — жалко йому стало добра! А людину ще більше жалко! Взяв та й підпалив. Так ураз хата полум'ям і взялася — де й ділась. А замість неї постала інша хата, така гарна та й пишна. А дід стоїть та тільки всміхається. Учень: Хіба чекати плати за добро? Нехай в руці зламається перо. Нехай твоя зламається рука. Що за добро добра собі чека. Добро твориться просто — ні за так, Так, як цвіте і опадає мак, Як хмарка в'ється і сміється пташка, Як трудиться мурашка-горопашка.

Гра «Добрi чарiвники»

— А зараз я пропоную вам стати добрими чарiвниками. У мене є чарiвна паличка. Кожен iз вас буде передавати паличку iншому i називати тiльки хорошi вчинки дiтей класу або ваших друзiв. (Дiти беруть паличку i називають хороший вчинок свого однокласника, друга, знайомого...)

— Бачите, як багато в нас гарного, доброго. Намагатимемось i надалi берегти i примножувати цi добрi вчинки. Щоб вашi обличчя були завжди радiснi вiд того, що ви зробили доброго, а на обличчi нiколи не зникала усмiшка.

Тепер друге випробування. Не менш складне. А називається воно «Конституція дружби». Річ у тім, що в королівстві Добра діють злі закони, які заважають мешканцям королівства потоваришувати одне з одним. Повсюди тут сварки, негаразди, ворожнеча. Тож вам потрібно придумати такі закони, що об'єднають мешканців королівства і зроблять їх добри­ми і дружніми.

Чарівник проводить гру.

«Конституція дружби»

До гри запрошують усіх бажаючих із числа глядачів. Учасни­ків гри поділяють на команди. Кожній команді дають аркуш паперу й олівець. Завдання командам — за дві хвилини при­думати якнайбільше добрих законів дружби, за якими мають жити мешканці казкового королівства. Перемагає команда, яка придумає найбільше законів.

Потім ведучі разом з учнями-глядачами вибирають найваж­ливіші закони із тих, що запропонували команди, і, записав­ши їх на одному аркуші, передають Чарівнику. Орієнтовний список законів:

— завжди прислухатися одне до одного;

— не брехати одне одному;

— не кривдити та не обзивати одне одного;

— завжди підтримувати одне одного;

— не залишати одне одного в біді;

— завжди чинити по справедливості;

— завжди поступатися одне одному;

—              допомагати одне одному.

—              Ці та інші закони доброти, любові і дружби, записані в пам’ятці. Пам’ятайте їх, дотримуйтесь і тоді у вас буде багато друзів, які вас любитимуть і поважатимуть.

Ознайомлення iз пам’яткою

Пам’ятка добрих i корисних справ

• Завжди дотримуйся свого слова.

• Не будь самовпевненим.

• Не лiнуйся.

• Нiколи не вимагай винагороди.

• Виконуй все вчасно.

• Допомагай людям сам, не чекай, доки тебе проситимуть.

• Завжди виконуй тiльки добрi справи, за якi нiколи не червонiтимеш.

завжди прислухатися одне до одного;

• не брехати одне одному;

• не кривдити та не обзивати одне одного;

• завжди підтримувати одне одного;

• не залишати одне одного в біді;

• завжди чинити по справедливості;

• завжди поступатися одне одному;

•допомагати одне одному.

Чарівник. Цей звід добрих законів я обов'язково передам меш­канцям королівства Доброти. Але для того, щоб во­ни змогли їх прочитати, вам потрібно подарувати їм чарівну «Абетку дружби», тобто до кожної літери абетки дібрати добре слово.

До залу вносять великий аркуш паперу, на якому в стовпчик написані літери абетки. Учні добирають до літер відповідне слово.

 «Абетка дружби»

А — акуратність

Б  — бадьорість

В  — веселощі

Г  — гідність

Ґ  — ґречність

Д  — доброта (дружба)

Е  — ерудованість

Є  — єдність

Ж — життєрадісність

З  — злагода

І   — інтелігентність

К — красота

Л — любов

М — милосердя (мудрість)

Н — надійність

О — освіченість

П — повага

Р  — радість

С  — сміливість

Т  — талановитість

У — уміння

Ф — фантазія

X  — хоробрість

Ц — цілеспрямованість

Ч — чесність

Ш — шанування

Щ — щирість (щедрість)

Ю — юність

Я  — ясність

Молодці! Ви упорались з усіма випробуваннями

ЧАРІВНА ЛІКАРНЯ

Розділіть учнів на кілька груп і попросіть їх уявити, що вони лікарі чарівної лікарні, де лікують від лінощів, хитрості, жадібності, буркотливості, злості та ін.

Діти обирають по одній ваді й придумують рецепт і реко­мендації щодо того, як допомогти людям позбутися її.

Наприклад:

•«Рецепт від лінощів»

Щодня із самого ранку пити натщесерце напій із плодів шипшини і декількох крапель еліксиру працьовитості. Протя­гом дня через годину після їжі кілька разів потягнутися і голос­но вимовити усе, що потрібно зробити впродовж дня. На ніч необхідно записати усе, що зроблено сьогодні, і скласти план на наступний день. Потім потрібно випити склянку молока з декількома м'ятними цукерками для гарного сну».

Усі рецепти і рекомендації дітей записуються в книгу «Чарівна лікарня».

Запропонуйте дітям подумати й описати, якими повинні бути лікарі в «Чарівній лікарні».

Вчитель: У важкий час живемо ми нині, багато горя і біди є довкола, але мусимо жити, сіяти добро в людських душах, бути милосердними.  Іноді здається, що зло перемогло. Це тому, що про нього всі говорять, пишуть, з екранів телевізорів на нас часто дивляться не люди, а звірі в людській подобі: вбивці, грабіжники. Але добрих людей дуже-дуже багато! Просто вони чинять свої благодійні справи мовчки, не афішують їх.
Тож хай світлими і чистими будуть ваші помисли, а всі справи — добрими. Не шкодуйте своє добро  роздавати родичам, друзям, незнайомим, не лінуйтесь щодня робити найлегшу справу — дарувати хоч краплину добра всьому живому на землі. І негаразди щезнуть.

Подивіться навкруги і уявіть собі, що поруч тільки гарні люди, які завжди допоможуть, підтримають. І нехай кожен з вас задумається: «А чи все я зробив для того, щоб людям було біля мене затишно, спокійно?» Тож пам'ятайте, що доброта — ознака сили, а не слабкості. І нехай завжди супроводжують вас слова геніального поета Т.Шевченка: «Раз добром нагріте серце — вік не охолоне».
Віддані людям тепло і душевна доброта обов'язково повернуться до вас. Бо ми послані на землю, щоб примножувати добро і красу, творити земний рай, а не бути лише споживачами. Маємо таке коротке життя, тож хай не буде в ньому місця злим помислам.  

— Мабуть, добре буде, коли всi виконуватимуть нашi правила, тодi не буде проступкiв, а залишаться лише добрi справи та гарнi вчинки.

         Промінчик Доброти

Вправа на саморегуляцію «Врятуй пта­шеня»

— Уяви, що в твоїх долонях безпо­радне пташня. Зігрій його. Повільно, по одному пальчику склади долонь­ки, сховай у них пташеня, подихай на нього, зігріваючи рівним спокій­ним диханням. Приклади долоні до своїх грудей, віддай пташеняті до­бро і ласку свого серця і дихання. А тепер розкрий долоні — і побачиш, що пташеня радісно злетіло. Посміх­нись йому і не сумуй,— воно ще по­вернеться до тебе.

Промінчик Любові

Малювання «Сонечко»

— На парті перед вами лежить аркуш паперу. Вам слід намалювати сонеч­ко з чарівними промінчиками, які відходять від нього, як і промінчики вашої любові, що йдуть від вашого сердечка. А на зворотньому боці на­пишіть своє ім'я та ім'я сусіда по пар­ті. Притуліть сонечко до свого серця, щоб воно ввібрало найкращі почуття любові, і подаруйте його товаришеві. І нехай завжди панує в нашому кла­сі любов, мир, дружба, злагода, по­розуміння, щастя, а в кожному серці нехай завжди горить сонечко добро­ти та любові.

З роду в рід кладе життя мости,

Без коріння саду не цвісти,

Без стремління човен не пливе,

Без добра загине все живе.

Тож плекай у своєму серці сад,

Йди вперед, не повертай назад.

 І нехай існує істина стара:

Людина починається з добра!

Діти співають пісню «Дорогою добра»