Розвиток креативно-пізнавальної діяльності молодших школярів на гуманно-особистісній основі

Розвиток креативно-пізнавальної діяльності молодших школярів на гуманно-особистісній основі

              В наш час людство опинилося перед принципово новими суспільними викликами. Вони потребують нових знань, компетентностей, внутрішньої позиції особистості, вміння швидко орієнтуватися в нестандарт­них ситуаціях,  а головне – діяти на засадах гуманності і духовності. Ми жи­вемо у динамічному світі, що дуже швидко змінюється. Ці зміни стосуються усіх сфер нашого буття: техніки, що нас оточує, політики, яку проводять сві­тові держави, цінностей, на які орієнтуються люди. Наше життя стало безпе­рервним процесом адаптації, і саме від адаптаційного потенціалу особистості у значній мірі залежать її успіх та  можливості самореалізації.

              Здорове суспільство складається з неповторних творчих особисто­стей. Саме у такий спосіб людина може самореалізуватися. Творчість людині потрібна кожного дня − як у професійній діяльності та спілкуванні, так і в повсякденному житті. Значною мірою саме творчість сприяє успішній діяльності та здобутку максимального результату праці. До того ж, творча людина є більш привабливою в спілкуванні та перебуває у постійному пошуку нового досвіду, що неодмінно веде до розвитку особистості.

              В освітніх документах нашої країни цій проблемі приділяється чи­мало уваги. Зокрема, в Національній доктрині розвитку освіти наголошено на необхідності створення умов для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України. У Державному стандарті початкової загальної освіти зазначено, що поряд із загальнонавчальною підготовкою діти мають набути достатній особистий досвід культури спілкування і співпраці у різних видах діяльності, самовираження у творчих видах завдань. Розв’язання проблеми творчого навчання учнів сприятиме розвитку сучасної освіти України, яка «…адаптуючись до загальносвітових процесів, утверджує свою державність, незалежність, національну єдність, нові суспільні відносини, аби виступати рівноправним суб’єктом світотворення заради людського благополуччя».

              В системі початкової освіти відбуваються радикальні масштабні ін­новації. Новий Державний стандарт початкової загальної освіти, затвердже­ний постановою КМУ № 462 від 20.04.2011 р., несе в собі реформаторський зміст. Освітня державна політика передбачає реалізацію компетентнісного підходу як інноваційного засобу модернізації початкової освіти й досягнення якісно нового результату навчально-виховного процесу з урахуванням пріо­ритету соціалізації особистості молодшого школяра.

               Великі можливості у покращенні ситуації в сучасній школі, зокрема у початковій ланці, має створення умов для розвитку креативно-пізнавальної діяльності, що сприятиме максимальному розкриттю задатків, потреб та інтересів кожної дитини. Найсприятливішим періодом для розвитку творчості людини є молодший шкільний вік. Саме у цьому віці активно розвиваються уява, фантазія, творче і критичне мислення, допитливість, уміння спостерігати, порівнювати, хоча творчі здібності формуються протягом усього життя. Отже, головне завдання початкової школи –  надання поштовху для розвитку творчих здібностей у дитини.           

              Перед вчителем постає завдання: виховати людину, що володіє ключовими компетенціями, здатну повноцінно жити та ефективно діяти у глобальному середовищі, здатну до творчої самореалізації та навчання протягом життя в динамічному рухливому світі.

              Креативну спрямованість мають наступні компетенції:

1. Вміння вчитися (вміти отримувати користь з досвіду; усвідомлювати взаємозв'язок своїх знань; організовувати свої власні прийоми вивчення; вміти вирішувати проблеми; знаходити потрібну інформацію і зай­матися самоосвітою).
3. Співпрацювати з іншими (вміти працювати в групі; приймати рішення − залагоджувати розбіжності і конфлікти, налагоджувати у колективі сто­сунки).
4. Активно включатися в роботу (включатися до проекту; нести особисту     відповідальність; вносити свій посильний вклад у спільну роботу групи чи коллективу).
5. Швидко адаптуватися (вміти використовувати нові технології інформації та комунікації; бути гнучкими у швидких змінах ситуацій; вміти про­тистояти  труднощам; вміти знаходити нові рішення, відстоювати власну думку).

              Мета вчителя початкових класів − створити всі умови для розвитку цих компетенцій у маленького школяра, а саме:

•  надати можливість кожному вихованцеві відчути радість досягнення, ус­відомлення своїх здібностей;
•  створити умови для зростання в умовах успіху;
•  дати відчути віру у власні сили, радість від здолання труднощів;
•  допомогти зрозуміти, що для досягнення успіху завжди необхідно докла­сти зусиль.

              І тоді успіх буде супроводжуватися відчуттям радості та задово­лення від діяльності, що створить передумови для виникнення почуття ком­петентності.

                  Розвиваючи творчі здібності у дітей, виховуючи їх такими, що мислять нестандартно, оригінально, мають творчий підхід до життєвих проблем, суспільство отримує повноцінних громадян країни. Недарма видатний психолог Л.С. Виготський вважав розвиток творчих здібностей найважливішим питанням дитячої психології і педагогіки.

                Вченими доведено, що творчі здібності людини особливо інтенсивно розвиваються  у молодшому шкільному віці в процесі навчання. Науковці (Т.Н. Байбара,  Д. Б. Богоявленська) доводять, що молодший шкільний вік – сензитивний період для розвитку творчих здібностей, формування інтересів особистості і здійснення можливостей проявити себе в різних видах діяльності. Відтак, розвиток творчої активності молодших школярів вимагає впровадження в навчально – виховний процес активних форм і методів навчання, що значною мірою могли б забезпечити формування дивергентного мислення, проблемного бачення, фантазії та уяви учнів.

              Проблема творчої активності завжди була у полі зору вчених. Педагогічний аспект зазначеної проблеми досліджували В.Сухомлинський, О.Захаренко, Ш.Амонашвілі, Л.Аристова, В.Андрєєв, І.Лернер, Л.Мамот, В.Паламарчук, М.Скаткін, Т.Коваленко. Ця проблема і досі залишається однією з найактуальніших. У працях багатьох дослідників (Д.Богоявленська, І.Редковець, Г.Щукіна) творча активність вважається найвищим рівнем пізнавальної активності учнів і розглядається мета та зміст її досягнення. Багатогранність проблеми формування творчої активності знайшла своє відображення у різноманітних підходах до її визначення: як якості особистості (Ш.Генелін, В.Кузін, В.Максакова), як специфічної потреби особистості (Л.Божович), як творчої діяльності ( М.Данилов, М. Махмутов).

                Вивчивши теоретичні положення наукових досліджень педагогів і психологів, можна зробити висновок, що творча активність найчастіше розглядається у двох аспектах: як стихійний процес творення нового і як сукупність властивостей особистості, які забезпечують її залучення у цей процес. Особливу увагу науковці акцентують на самостійності мислення учня, тому що тільки у творчій активності найбільш яскраво виявляється його індивідуальність (Т.Коваленко).

                 Творчу активність необхідно розглядати у єдності двох сторін. Перша (пов`язана з поняттям «творчість») – комплекс якостей і властивостей особистості, який сприяє повній реалізації її творчого потенціалу і виражається в оригінальному, своєрідному мисленні й емоційності. Друга (пов`язана з поняттям «активність») – ініціативність, енергійність, самостійність творчих дій і поведінки, мотивом яких служить потреба у самореалізації. Зважаючи на загальноприйняту психолого-педагогічну думку, творчу активність слід тлумачити як найвищий рівень пізнавальної активності особистості, що виражається у здатності активізувати свої природні задатки і здібності, вмінні нестандартно мислити, генерувати ідеї за умови відповідної мотивації та високого розвитку психічних процесів.

               Творчість – це природна функція мозку, яка проявляється і ре­алізується в діяльності в міру наявності спеціальних здібностей до тієї чи ін­шої конкретної діяльності. Природні задатки лише в процесі діяльності роз­виваються,  формуються і перетворюються у здібності, що спонукає творчо ставитися до діяльності. А це означає – здатність не просто відтворювати той або інший продукт, а створювати новий продукт або відтворювати продукт новими засобами. Новий продукт, одержуваний особистістю, у творчості може бути об'єктивно новим (тобто соціально значимим відкриттям) і суб'єктивно но­вим (тобто відкриттям для себе). 

              Індивід, який має здібності і ставиться творчо до діяльності, формується в творчу особистість. Але процес формування творчої особисто­сті не такий простий і залежить не тільки від рівня та якості  природжених задатків. Творчий розвиток особистості – процес індивідуальний.      

                Основою для самореалізації творчої особистості є креативність. У перекладі з англійської «creative» —  ​​це творчий, з латинської «creatio» — створення. Креативність має український  переклад −  «творчісність», тобто відображає творчі прагнення і можливості людини. Креативною нази­вають таку особистість, яка прагне до творчої діяльності в усіх сферах життя, має широкі потреби та інтереси. Але треба пам’ятати, що творчість не завжди дає творчий результат, а креативність веде до створення творчого продукту. Поняття творчості і креативності пов’язані із суспільно значущою творчою активністю людини, проте в основі першого лежить процес (діяльність) та результат ( що дає можливість говорити про креативний процес та креативний продукт ), а в основі другого – суб’єкт та його властивості ( тобто – креативна особистість ).

               Отже, креатив­ність можна розглядати як основу продуктивного розвитку дитини, як потенціал, що забезпечує його зростання, властиве так чи інакше кожній дитині. А результат — дитяча творчість, тобто той рівень оволодіння соціаль­ним досвідом, для якого характерні самостій­ний вибір  спрямованості його діяльності, вміння виробляти новий продукт. Головним фактором креативного навчання є ініціативність уч­нів. При цьому учень із об’єкта педагогічного впливу перетворюється на суб’єкт спілкування. Він відповідає за свою діяльність так само, як і вчитель за свою.

               У практиці розвитку креативної особистості в процесі отримання освіти рекомендується:

•  свідомо експериментувати з новими формами організації занять, здійснюючи пошук методів максимальної підтримки, яку члени колективу надають один одному в творчому плані;
•  намагатися створити у колективі атмосферу взаємодії та взаємного стимулювання до висунення ідей;
•  розширювати участь і підвищувати зацікавленість кожного члена колективу у творчому процесі;
• постійно підкреслювати важливість оригінальних рішень в будь-яких предметних галузях;
•  створити атмосферу постійного пошуку та надходження нових проблем (завдань).               

                 Креативне навчання – це процес постійної співпраці вчителя та учня. Воно має характерну рису: навчальний процес зливається з життям, із рішенням реальних творчих задач. Навчальний процес організовується як живий контакт партнерів, зацікавлених один у одному та в справі, якою вони займаються разом.

            Актуальність проблеми зумовила вибір науково-методичної теми – «Розвиток креативно-пізнавальної діяльності молодших школярів на гуманно-особистісній основі» – та її апробації у педагогічній діяльності Слівінської В.Ю.

               Об`єкт дослідження – процес розвитку креативно-пізнавальної діяльності учнів початкових класів. Предмет дослідження – застосування різних методів і прийомів навчання, спрямованих на активізацію діяльності учнів, формує в них творчі здібності педагогічні умови розвитку креативно-пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках і в позаурочний час засобами сучасних форм і методів навчання та виховання. Мета дослідження полягає у визначенні умов, що забезпечують ефективність формування творчих здібностей дітей, вивчення та узагальнення педагогічного досвіду з розвитку творчих здібностей дітей у процесі навчання, використовуючи сучасні методи і форми, створити систему роботи щодо розвитку креативно-пізнавальної активності молодшого школяра. Практичне значення дослідження визначається тим, що його основні висновки та рекомендації можуть бути використані у в практичній діяльності вчителів початкових класів  для підвищення пізнавальної активності учнів, мотивації навчання та у роботі з обдарованими дітьми.

                 Основна ідея роботи Слівінської В.Ю. полягає у відмові від звичайного ви­кладу знань, у проблемно-пошуковій діяльності учнів, які йдуть шляхом нау­кового дослідження до формування проблем, гіпотез, пошуку шляхів їх розв’язання, формування понять та їх пояснення. Креативне навчання перед­бачає індивідуально зорієнтовану роботу вчителя з учнями. Першочерговою задачею є розвиток у школярів здібностей до самостійного формування но­вих знань, умінь, способів дій. Творчі здібності учнів успішно розвиваються за умови   відповідального підходу викладача до організації педагогічного процесу.

                  Проявити творчі здібності дітям може завадити страх, сумніви у своїх силах і невпевненість в собі. Тільки в атмосфері любові, довіри, співпе­реживання, поваги учень охоче і легко бере участь в навчально-пізнаваль­ному процесі, максимально проявляє свої навички та не боїться бути ініціа­тивним.

              Вчителька вважає, що саме гуманно-особистісна технологія навчання та виховання, розроблена відомим  педагогом-новатором Ш. Амонашвілі, пок­ликана розкрити величезний творчий потенціал, що спить маленьким зернят­ком в душі кожної дитини, дасть поштовх для його пробудження і  реалізації.

       Він говорив: «Сучасна дитина приходить до школи із величезними потенційними можливостями, але щоб вони перетворилися у реальні сили, особистісні властивості, потрібен цілеспрямований педагогічний процес, який виховує, навчає, формує, розвиває.»    

               Гуманно-особистісна педагогіка Амонавшвілі – це співробіт­ництво педагога з дитиною, коли вчитель допомагає дитині у подоланні тру­днощів, пояснює, показує, нагадує, натякає, підводить, радить, радиться, за­побігає, співпереживає, заохочує, стимулює, мотивує, надихає, виявляє лю­бов, повагу, заохочувальну вимогливість, сприяє задоволенню потреби доро­слішання, вільного вбору, приносить учневі радість спілкування, закріплює його авторитет серед ровесників та близьких людей.

                 Основа гуманної педагогіки – справжня любов до дітей. Учи­тель – носій Світла. У справжнього учителя уроки не для дітей, а уроки з ді­тьми. Це вони – справжні учителі, – доторкаючись до душі маленької лю­дини, намагаються не поранити, не образити, обережно виростити, допомо­гти реалізувати себе в житті, ввійти в нього якомога чеснішим, добрішим і впевненішим.

              Система виховання та навчання за Амонашвілі – це «педагогіка ці­лісного життя дітей та дорослих», яка будується на началах гуманності й віри в дитину. У своєму трактаті «Школа життя», в якому викладена цілісна концепція гуманної школи з власним філософським підґрунтям та понятійною базою, видатний педагог чітко сформулював її основну мету: «Сприяти становленню, розвитку, вихованню в Дитині Благородної Людини шляхом розкриття її особистісних якостей» . Їй підпорядковані три цілі:

•   облагородження душі й серця Дитини;
•  розвиток і становлення пізнавальних сил Дитини;
•   забезпечення творчого засвоєння Дитиною розширеного й поглибле­ного    обсягу знань та вмінь із певними характеристиками. 

               У своїй роботі Вікторія Юріївна намагається реалізовувати прийоми входження в духов­ний світ дитини, які пропонує Ш.О. Амонашвілі:

1. Домальовування дитини. Учитель повинен навчитись бачити дитину і тепер, і наперед – у майбут­ньому .

2. Нашіптування дитині. Зауваження, подяка, комплімент.

3. Потиск руки. « Яка оцінка у балах дасть дитині дорослішання більше, ніж потиск руки вчителя?»

4. Переписка, якщо дитина відсутня. Якщо дитина хворіє – дитячі листи, малюнки, вірші, в яких дитина бачить піклування про неї, допомагають шви­дше, ніж найкращі ліки, зцілитись.

5. Дні народження. У свій день народження дитина хоче чути слова вітання і побажання, які стосуються лише її. Шалва Олександрович пропонує, щоб учитель дитині в день народження дарував свій урок, присвячений саме цій дитині.

6. Похвала. «Похвала ніколи не буває зайвою».

7. Вітання батькам, якщо їх дитина прославилась.

8. Співавторство дітей. «Будьте співавторами підручника. Якщо вам мате­ріал підручника не подобається, створіть свою сторінку».

9. Пастки – «помилки» вчителя.

10. Відкриті уроки. «Шукайте успіхи в колег, а не невдачі».

               На своїх уроках вчителька створює відповідну атмосферу, наголошуючи на тому, що саме від доброти, співпереживання, співчуття, допомоги іншим наш світ стає кращим, а злість, байдужість, неповага руйнують його. Такі виховні моменти закарбовуються у пам’яті дітей і стають провідними у житті. Так на уроці «Я у світі» (Додаток 2)  учні самі зробили висновок, що найголовніша риса характеру – доброта (тема уроку «Характер людини»), бо саме добра людина буде чесною, людяною, трудолюбивою і скромною. А під час проведення інтегрованого уроку «Основи здоров’я і літературне читання» (Додаток 3) за допомогою «Мозкового штурму» учні зробити висновок, що таке доброта, як потрібно виявляти милосердя до людей з обмеженими можливостями. Часто на уроках діти вчаться говорити компліменти однокласникам, добрі побажання. Гарний настрій допомагає людині жити і бути щасли­вою. Вікторія Юріївна вчить дітей володіти своїми емоціями, бути привітними і щирими. Розвиває вміння випромінювати тепло до навколиш­нього світу через усмішку. Виховує доброзичливість, привітне ставлення до людей.

                 Можна з упевненістю стверджувати, що саме в створеній атмосфері любові, довіри, співпереживання, поваги учень буде охоче і з легкістю брати участь в навчально-пізнавальному процесі, ма­ксимально проявляти свої здібності та не буде боятися бути ініціативним. І це стане поштовхом для розкриття творчого потенціалу кожної особистості.

                 Одним зі шляхів розв'язання проблеми підвищення пізнавальної активності та розвитку креативних здібностей є застосування в навчальному процесі засобів сучасних форм і методів навчання та виховання: творчих ігор і вправ, інтерактивних методів, методу проектів, креативних методів, засобів мультимедіа.

                 У процесі педагогічної діяльності Слівінська В.Ю. зробила висновок, що саме ігри, моделювання, розв’язування винахідницьких задач, самостійна ро­бота, дослідна діяльність, робота над проектами сприяють формуванню креа­тивної особистості. Вчитель завжди намагається перетворити звичайні буденні вправи на такі, що спонукають до творчого мислення.

               У своїй роботі Слівінська В.Ю. орієнтується на компоненти готовності до творчої діяльності, а саме:

1.  мотиваційний;
2.  змістовий;
3.  емоційний.

               На думку вчителя, саме мотиваційний компонент є провідним у творчій нав­чальної діяльності учнів. Він створює основу для впровадження у ро­боту двох інших його складових.

              Молодші школярі емоційно чутливі до постановки навчальних завдань шляхом використання римування, акровіршів, кросвордів, ребусів, загадок, виправлення «помилок учителя». Часто для постановки завдань Вікторія Юріївна ви­користовує різних персонажів, ляльок тощо. Наприклад: «Прочитайте девіз уроку», «Прочитайте задання, які поставлені перед вами на уроці», передбачення результатів уроку «Цей урок мене навчить…», «Скажи комплімент сусіду по парті» тощо.  Велику допомогу в емоційному налаштуванні мають використання коротких відеофільмів, демонстрація фотографій, малюнків, прослуховування аудіозаписів. Учні відразу зацікавлюються змістом уроку і активно включаються в роботу.

                  У багатьох сюжетно-рольових іграх виявляється здібність дітей моделювати дії та стосунки, які недоступні їм у реальному житті. Граючись, дитина може виконувати різні ролі й займати позиції виконавця чи лідера. Навчальні, розвивальні та виховні функції гри обумовлені не тільки цінністю їхнього навчального змісту, а й привабливістю ігрових дій, поведінкою самого вчителя під час гри. Тому вчителька намагається використовувати широкий діапазон ігор та ігрових прийомів протягом всього навчання в початковій школі, змінюючи правила, усклад­нюючи зміст.

                                  У цій роботі вчителька використовує творчі ігри і вправи:

1.  “Знайди і виправ”
2.  “Шифрувальники”
3. ü “Утвори слово”
4. ü “Віднови вірш”
5.  “Розкажи навпаки”
6.  “Знайди зайве”
7.  “Впізнай за описом”
8.   Загадки
9.   Акровірші
10.  Задачі-жарти
11.   Кросворди

                 Особиста практика довела – учням молодших класів більше подо­баються види навчальної діяльності, що потребують розумового напруження, дають їм матеріал для роздумів, можливість проявити ініціативу і самостій­ність, винахідливість й творчий підхід до розв`язання запропонованих про­блем. Слівінська В.Ю. прагне в своїй роботі, щоб діти, були захоплені улюбленою справою, проявляли  наполегливість, силу волі в опануванні знаннями й уміннями, на­магається, щоб кожна хвилина уроку пробуджувала  в них бажання  пізнання, самостійного пошуку, самореалізації. У розвитку креативних якостей особистості допомагають :

1. Організація спостереження. Молодші школярі «дивляться», але не «ба­чать». У своїй роботі вчитель намагається зосереджувати увагу дітей на суттєвому, но­вому, що робить роботу оригінальною, неповторною, тобто творчою.

2. Стимуляція творчої уяви. Діти молодшого шкільного віку яскраво сприй­мають світ, для них характерною є особлива емоційність уяви. Вікторія Юріївна допомагає учням зрозуміти побачене, почуте, пережите, знаходити зв`язки і відношення між явищами і предметами, що і є основою креативного мислення. Обов`язковою ознакою креативності учнів є розвинена уява  – здатність уявляти те, чого раніше вони не бачили, уміння перевести словесний опис у наочний, створювати нові образи. Саме розвинена уява допомагає їм обирати різні варіанти у розв’язанні певних за­пропонованих проблем, знаходити необхідні нестандартні рішення.

3. Розвиток потреби у творчості. Створення атмосфери творчого процесу – запорука успішності у роботі. Тому дитячу імпульсивність вчитель спрямовує  на творчу роботу: складання загадок, казок, рим, самостійних пошуків цікавих фактів у природі тощо.

4. Підтримка позитивних емоцій. Відомо, що діти молодшого шкільного віку радіють власним і чужим успіхам. Тому Вікторія Юріївна намагається створювати ситуації для виникнення в учнів почуттів задоволення як від власних досяг­нень, власної творчої праці, так і радощів стосовно успіхів товаришів. Коли радісно на душі у дитини, коли вона щаслива, то будь – яку роботу виконує легко і просто.

5. Виховання вольових рис характеру. У творчому процесі, зокрема у креа­тивному мисленні, важливу роль відіграють такі вольові риси характеру, як самостійність, сміливість, наполегливість, цілеспрямованість, рішучість, здатність до ризику, а головне – не відступати перед труднощами. Учні повинні зрозуміти, для того щоб отримати створений ними продукт, потрібно докласти зусиль. А якщо це продукт – результат колективної роботи (групи чи класу), потрібна злагоджена робота усіх її членів.

                Вчителем активно використовуються креативні методи і прийоми, що спонукають учнів до ство­рення невідомого раніше продукту, а саме:

1.  Метод асоціацій. (Створення асоціативного куща).
2.  Прийоми фантазування, домальовування, додумування.
3.  Ігри: «Впізнай за описом» (фрукт, овоч, явище природи, казкового героя), «Шифрувальники», «Винахідники», «Фантазери», «Роз­кажи  рухами», гра «Незакінчене речення»  тощо.
4.  Ситуативні вправи:  «Як би зробив ти», «Ми − чародії», «Пожорож у країну Добра» тощо.

                У своїй роботі Слівінська В.Ю. спирається на активну модель навчання та част­ково на інтерактивну (робота в парах, групах, гра «Мікрофон», «Мозковий штурм), як спеціальну форму організа­ції пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – ство­рити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успіш­ність, інтелектуальну спроможність. За інтерактивного на­вчання навчальний процес намагається організовувати таким чином, що практично всі учні залучаються до процесу пізнання, при цьому кожний робить свій індиві­дуальний внесок у загальну справу. Обмін знаннями, ідеями, думками відбу­вається в доброзичливій атмосфері, в умовах взаємної підтримки, взаєморо­зуміння, взаємодії.

                  Так, під час проведення інтегрованого уроку у 2 класі з математики і природознавства, було організовано змагання між группами. Діти виконували задання, що вимагали розумового напруження і водночас вони відбувалися в ігровій формі: «Сплетіть віночок з виразів» (знаходження значень «кругових» виразів), «Розшифруйте назву весняної квітки», «Побудуйте шпаківню з геометричних фігур» та ін. Учні були захоплені діяльністю, що сприяло створенню святкової атмосфери, ситуації успіху та розкриттю їхніх можливостей.

               А на уроці позакласного читання  діти працювали в группах і виготовили дитячу книгу власними руками. Це вимагало злагодженої роботи всіх членів групи. Дуже сподобалось учням презентувати свої книжечки і це створило незабутню атмосферу під час уроку.

                Створені інтегровані уроки  ґрунтуються на міцних міжпредметних зв`язках, дають можливість довести, продемонструвати уч­ням молодшого шкільного віку цілісність навколишнього світу. Ці уроки розвивають на новому якісному рівні їх творче мислення, інтелект та емоційно-образні почуття. Робота над сценаріями уроків  вимагає ретельної підготовки, професійної майстерності. Використання інтегрованих уроків, на  думку вчителя, підвищує власну професійну майстерність, оскільки  вимагають володіння методикою сучасних технологій навчально-виховного процесу.

               Для того, щоб здатність до творчого мислення не залишалася лише в пасивному стані, щоб отримати певні результати, Вікторія Юріївна постійно стимулює учнів до креативної діяльності через участь у гуртках, конкурсах, зма­ганнях, святах, виховних заходах.

                 Відомо, що більшість людей запам'ятовують 5% почутого і 20% побаченого. Одночасне використання аудіо- і відеоінформації підвищує запам’ятовування до 40-50%.  От чому краще «один раз побачити, ніж сто разів почути». Мультимедіа програми представляють інформацію в різних формах і тим самим роблять процес навчання ефективнішим. Економія часу, необхідного для вивчення конкретного матеріалу, у середньому складає 30%, а придбані знання зберігаються в пам'яті значно довше.  На своїх уроках вчителька часто використовує мультимедійні інформаційні технології. Це дає можливість зберегти й опрацювати велику кількість різноманітної інформації (звукової, графічної, текстової та відео) та компонувати її в зручному вигляді. Це сприяє:

•  кращому  сприйняттю й  засвоєнню  дітьми  навчального  матеріалу;
•  зростанню  інтересу  до  пізнання;
•  індивідуалізації  навчання;
•  розвитку  творчих  здібностей  учнів;
• ü скороченню  видів  роботи, що стомлюють дітей;
•  використанню  різних  аудіовізуальних  засобів (музики, графіки, анімації) для  збагачення  змісту  і  посилення  мотивації  навчання;
•   більш  динамічній  подачі  матеріалу;
•  формуванню  в  учнів адекватної самооцінки  та  створенню  умов  для  самостійної  роботи;
•  самоосвіті  й  самовдосконаленню  особистості  учня  й учителя;
•   засвоєння  і учнями, і учителями  нових  важливих  знань, умінь, навичок.

               Презентації − важливий і надзвичайно корисний метод навчально-виховної діяльності, оскільки вчитель може не тільки продемонструвати змістовний матеріал, що вивчається в даній темі, а й формувати певну логіку мислення, так як усі презентації будуються за однією і тією ж логічною схемою. У першу чергу, презентації на уроці служать для пояснення нового матеріалу. Презентації мають наочну виразність, є прекрасним дидактичним та мотиваційним засобом, що сприяє кращому запам'ятовуванню навчального матеріалу. При їх систематичному використанні зростає продуктивність навчання. Ключові ідеї кожної теми курсу в презентаціях містяться в систематизованому вигляді. У такій формі зміст кожної теми представлено коротко й наочно. При вивченні нового матеріалу вони супроводжують, ілюструють розповідь учителя, спонукають дітей до діалогу. Використання презентацій (Додаток 1,2) збагачує урок, робить його цікавим і незабутнім. Такий супровід дозволив отримати дітям інформацію не тільки на слух, а й візуально. Отже, розуміння Слівінська В.Ю. намагається досягати не лише за допомогою слова, але й зорового образу, певних звукових ефектів. Таке використання одночасно декількох каналів сприйняття інформації підсилює навчальний ефект.

                     Про ефективність досвіду свідчать результати, отримані під час опитування на предмет рівня мотивації учнів у навчальній діяльності. Таке діагностування було проведено спочатку серед учнів у 2 класі, а потім і у 3 класі за власне розробленим опитувальником.

                  Діаграма демонструє : зниження мотивації на невдачу на 20%, а мотивація на досягнення успіху зросла на 22%. Також збільшилась кількість дітей, що уникають невдач на 20%, зменшилась кількість учнів, у яких мотивація не виражена на 9%.

                   Можна з упевненістю стверджувати, що робота вчителя над розвитком креативно-пізнавальної діяльності молодших школярів на гуманно-особистісній основі дає можливість дітям відчути радість від навчання, що підвищує мотивацію на успіх, прагнення до досягнень, цілеспрямованість.

Рекомендації

                Власна практика вчителя довела, що на розвиток креативності учнів по­чаткових класів позитивно впливає використання сучасних форм і методів організації навчально-виховного процессу, рекомендує вчителям початкових класів ставити перед собою наступні завдання:

•   створювати атмосферу любові, довіри, поваги на кожному уроці для розкриття творчого потенціалу і виявлення ініціативності учнів;
•   підтримувати позитивні емоції, емоційно забарвлювати кожен урок для підвищення пізнавальної активності кожного школяра;
•   для реалізації мотиваційного компоненту використовувати ігрові вправи, що стає основою навчальної діяльності на уроці;
•   у своїй роботі спиратися на інтерактивну форму пізнавальної діяльності;
•   проводити інтегровані уроки як засіб демострації цілісності світу;
•   використовувати мультимедійні інформаційні технології на уроках;
•   створювати презентації до уроків як дидактичного та мотиваційного засобу;
•   організовувати дослідницьку діяльність школярів;
•   співпрацювати з батьками;
•   використовувати різні методи і форми на всіх етапах уроку.

                Допомогти у розвитку креативності дітям може вчитель, який сам має креативні якості. Це вимагає постійного пошуку нових ідей у роботі вчителя.