Як знайти спільну мову з однокласниками?

Як навчитися ладнати з однокласниками?

               Школа - це місце, де навчаються та отримують знання. Так, з цим не посперечаєшся. Але все не обмежується тільки уроками, вчителями та домашніми завданнями. В школі дитина проводить більшу частину свого часу і, хоче вона того чи ні, доводиться спілкуватися з різними людьми - своїми однокласницями і однокласниками.

             Здорово, якщо клас дружний і діти добре ставляться один до одного. Проте всім відомо: якими б гарними не були стосунки в класі, не можна уникнути сварок, суперечок і конфліктів. Крім того, завжди знайдеться кілька учнів, яких недолюблюють. З ними не дружать і навіть не спілкуються, а якщо і розмовляють, все зводиться до дражнилок, щоб образити чи зачепити за живе. Бути самотнім у колективі - такого не побажаєш нікому.

               Хто стає вигнанцем? Чому це відбувається і що робити, якщо в їх число потрапила ваша дитина?

Вигнанці - тавро на все шкільне життя?

              У родині дитину сприймають такою, якою вона є. Батьки люблять її не за щось, а просто тому, що вона існує. Звичайно, вона звикла, що до неї ставляться з любов'ю.

              А в школі все інакше. Клас - це колектив, у який необхідно влитися. І кожен чимось відрізняється від інших,  і саме цим і ризикує бути вигнанцем. В хід йдуть дурні прізвиська, якими нагороджують тих, хто чимось виділяється з основної маси: матусин синок, зубрила, дурень, товстий, псих, ябеда... Далі перераховані типів вигнанців.

              Дурень, блазень, клоун... Іноді начебто нешкідливі прізвиська так прилипають, що людини вже і не називають по імені. Мало кому приємно, якщо його називають дурнем. Звичайно, ти можеш обізвати так настирливого Іваненка, який постійно зачіпляє або нахабно списує контрольні. Іваненко, швидше за все, й уваги не зверне. Але якщо прізвисько дурень намертво приклеїлося до якогось учня, йому можна тільки поспівчувати. Напевно і в кожному класі є такий собі клоун, який під час пояснення вчителя кривляється, гримасує і передражнює його манеру говорити. Всі регочуть на все горло над витівками дурня, але це лише під час уроків. А ледь продзвенить дзвінок, клоуна обходять стороною, і він залишається на самоті. Чому? Та тому що ніхто не хоче бути другом дурня! З дурнем і розмовляти ніхто не стане, не те що дружити... Тим не менше сам блазень радий би спілкуватися, та тільки не знає, як привернути до себе увагу. Ось і виходить, що пожаліти, може, хто й пожаліє, але до дружби з дурнем ніхто опускатися не стане.

                  Псих. Навряд чи хтось із класу буде дружити з людиною, якого обзивають психом. Та й кому захочеться спілкуватися з тим, хто зовсім не володіє собою? Психи нерідко в нападі гніву жбурляють зошити і книги, а якщо одержують зауваження від вчителя або погану оцінку, можуть розридатися або, навпаки, голосно грюкнувши дверима, вибігти з класу. Ніколи не вгадаєш, що буде робити псих в той чи інший момент. Саме тому дружити з психом ніхто не буде - мало що спаде йому в голову іншого разу!

                Зубрила, заучка, ботан... От вже кого дійсно не люблять однокласники, так це зубрил. До них ставлення завжди негативне. Хоча, здавалося б, в школу ходять для того, щоб отримувати знання. Тоді чому зубрили не в пошані? Хто-хто, а вже вони знають все на відмінно!

                 Знають, тільки ділитися своїми знаннями не поспішають. Зубрила тягне руку, коли ніхто з класу не знає відповідь на запитання вчителя, на перервах він не розлучається з підручниками, а весь вільний час проводить за виконанням домашньої роботи. Але спробуй списати у нього під час контрольної! Зубрила з розумним виглядом заявить: «Вдома треба було вчити!»

                 Природно, після такого бажання запитувати про що - небудь відпадає геть. Та й спілкуватися з пихатим однокласником ніхто не буде, це вже точно.

                  Підлиза. Підлиза практично нічим не відрізняється від зубрили. Теж постійно тягне руку, коли ніхто не знає відповіді, теж сидить з книжками, теж не дає списувати. Різниця лише в тому, що підлизи куди гірше зубрил. Вони вічно намагаються прислужитися учителям, постійно плазують і доносять на інших. Якщо у класі навчається підлиза, його напевно недолюблюють. Хоча недолюблюють - м'яко сказано! Гидко дивитися, як підлиза догідливо посміхається, допомагаючи дотягнути важку вчительську сумку або підсовуючи на стіл вчителя чергову шоколадку. Дружити з донощиком, ябедою і підлабузником? Навряд чи хтось опуститься до такого!

                   Мамин синок. Тих, кого надмірно опікують батьки (особливо бабуся або мама), в класі дражнять матусиними синками або доньками. Таких хлопців люблять принижувати і ображати, але не  відкрито, а нишком. Ще б: тільки що трапиться, мамі біжить скаржитися на капосних однокласників, які потім отримують по повній. Навіть якщо матусиних синків не дражнять відкрито, дружити з ними мало хто погоджується.

Як не стати вигнанцем

                    Що робити, якщо у когось з перерахованих типів вигнанців ви впізнали свою дитину?

                  Можливо, ви не розумієте, чим накликала дитина на себе невдоволення оточуючих? Начебто нікому нічого поганого не робила, а в результаті в класі немає друзів. Добре, якщо однокласники ставляться до учня нейтрально-байдуже, але можливі випадки цькування, побоїв і ще чого гірше.

              У школі існують  неписані правила, які потрібно виконувати, щоб однокласники поважали. Як треба себе вести? Ось перелік того, що необхідно робити, навчаючись у школі.

- Бути чуйним і милосердним. У цьому світі багато хто заслуговує на співчуття. Пожаліти бездомну собаку, яку образили хулігани, однокласника, якого незаслужено полаяли, жебрака без грошей в кишені, співчувати оточуючим. Люди будуть тягнутися до такої людини і поважати її.

- Бути добрим. Як би це банально не звучало, доброта нікому ще не заважала. Допомагати друзям, коли вони цього потребують. Не бути жадібним, пригостити сусіда по парті яблуком, позичити грошей, ручку чи балончик чорнил, дати однокласнику підручник, якщо він забув їх вдома. Бути щедрим, але не плазувати, і дитина ніколи не стане жаднюгою або підлабузником!

- Пам'ятати: немає безгрішних людей. У всіх свої недоліки, і спілкуючись з людиною, приймати її такою, якою вона є. Не намагатися переробити кращу подругу, не засуджувати приятеля за неуважність. Кожна людина особлива - погодьтеся, якби всі були правильними і ідеальними, життя стало б дуже нудним!

- Бути чесним з оточуючими. Люди цінують щирість, тому не боятися говорити правду. Однокласники навряд чи будуть вірити тому,  хто постійно бреше батькам або вчителям. Адже це означає, що з такою ж легкістю вона може обдурити й інших! А спілкуватися з нечесною людиною нікому не хочеться.

            Однак існують ситуації, коли дуже складно зробити вибір. З одного боку, в інтересах класу сказати неправду дорослому: якщо брехня може врятувати однокласника від покарання (навіть якщо він і заслужив його), однолітки розцінять таку брехню як хороший вчинок. А от якщо говорити правду, не зважаючи на ситаацію, то дитину можуть вважати зрадником. З іншого боку, ніколи не можна мовчати, якщо було вчинено якійсь ганебний вчинок.

            Що робити, шоб не брехати, але і правду говорити немає можливості? В цьому випадку краще за все промовчати. Тоді це не буде зрадою. Втім, дитина сама повинна прийняти рішення, що для неї важливіше.

- Не давати волю емоціям! Істерики і сльози нікого не прикрашають. Іноді краще промовчати і гордо віддалитися, ніж показувати свою слабкість. Тоді, принаймні, ні в кого не буде підстав назвати однокласника плаксою.

- Відповідальність - прекрасна якість. Завжди тримати своє слово! Пам'ятати: немає нічого гіршого, ніж недотримані обіцянки. Краще не братися за справу, якщо не зможеш виконати.

            Відповідально відноситися до шкільних обов'язків. Не ухилятися від завдань, щоб не стати безвідповідальним і нездатним приймати рішення!

- Бути сильним і сміливим, завжди досягати мети, навіть якщо це важко. Відповідати за свої вчинки: якщо припустилися помилки, виправляти її повинна дитина, а не мама чи тато.

- Берегти довірені другом секрети. Не опускатися до пліток, бо пліткують лише підлі люди, боягузи, та ще бабки біля під'їзду. Якщо дитина незадоволена вчинком однокласника, сказати йому це в обличчя! Не зраджувати друзів: зраду не прощають!

- Якщо у дитини є якісь переконання, не змінювати їх по двадцять разів на день. Твердість у поглядах - важлива якість! Але й не бути надто серйозним. Навчитися з гумором ставитися до своїх проблем, пам'ятати, що сміх - найкращі ліки! Уміти посміятися над собою. Адже це мистецтво, яким володіє далеко не кожен. Ставлення до себе з гумором,  вбиває бажання дражнитися і насміхатися над тобою. А який інтерес сміятися над людиною, який і сам може посміятися над собою? І все ж не дозволяти робити себе посміховиськом для класу.

Якщо дитину не прий мають

          Але що робити, якщо, незважаючи на всі зусилля і старання, однокласники не приймають вашу дитину? Якщо вони не просто  байдужі до неї, а знущаються, або, того гірше, опускаються до цькування і побоїв?

        Ось поради психологів:

- Не впадати у відчай і не панікувати! Немає нічого гірше паніки, вона, як відомо, і кораблі топила. Краще звернутися за допомогою до психолога. Знущання і побої повинні бути припинені! Якщо кривдники просто почують поблажливе «не ображайте інших, це погано», це на них навряд чи подіє. Майже напевно результат буде прямо протилежним: побиття не припиняться, а почнуться з подвоєною силою, а дитину, на додачу до всього, ще й доносчиком охрестять.

- Розпитуючи про причини цькування, спробуйте зрозуміти, чим вона була викликана. Якщо дитина дійсно скоїла якийсь вчинок, скривдила когось з однолітків, щиро вибачитися.

- Якщо дитину ображають у школі, не впадати у відчай. Знайдіть разом з дитиною  лінію поведінки, яка допоможе припинити глузування. Чому в класі влаштовують цькування? Та тому, що просто вчитися - нудно, от і треба чимось себе розважити! Як? Підловити жертву на проступок, який показує її з невигідної сторони, і почати переслідувати на «законній» підставі! Весело, уроки пролетять непомітно, а що ще треба для щастя?

           Причому опір ні до чого не призводить. Жертві відразу ж нагадають, що вона зробила і за що буде покарана. При цьому суворість покарання значно перевершує серйозність проступку. Привід знайдений, можна знущатися на повну силу! Адже насправді, інакше як знущанням, цькування не назвеш. Вихована людина ніколи не опуститься до такої ницості, і тому дитина не повинна дозволяти знущатися над собою! Якщо ж дитина стала жертвою цькування, їй негайно потрібно звернутися до дорослих за допомогою. Не боятися розповісти, що над нею знущаються.

          Дитині потрібно проявити мужність і рішучість. Ніколи не показувати своїм кривдникам, що їй боляче, інакше вони подвоять старання і почнуть перетворювати твоє життя на пекло. В цьому випадку можна спробувати стати байдужим до знущань. Позбавити кривдників задоволення бачити твої страждання. Не звертати на них ніякої уваги, якщо вони не завдають фізичного болю.

             Але й мовчання - не вихід, його можуть сприйняти як прояв слабкості. Якщо речі дитини відбирають, рішуче вимагати їх назад, якщо її б'ють, бити у відповідь, не боятися дати здачі! Можливо, якщо кривдники побачать, що жертва може показати зуби, задоволення від переслідувань пропаде, і цькування припиниться.

           Пам'ятати: ти людина, якого повинні поважати, і не дозволяти нікому знущатися над собою! Але спочатку заслужити повагу гарними вчинками.

           А найголовніша порада для батьків – любити свою дитину і підтримувати її у будь-якій ситуації, бути уважним, щирим, бути другом, якому можна довіритися. Якщо дитина і вдома не відчуває психологічного комфорту, це може обернутися серйозними проблемами для родини.