Проблеми адаптації першокласників до навчання в школі

       Виховання дитини починається від її народження. Якою вона виросте значною мірою залежить від батьків. Батьки в родині мають виконувати функції педагога.

      Вступ до школи – переломний момент у житті дитини. Він пов'язаний з новим типом стосунків з оточенням (ровесниками й дорослими), новим видом нової діяльності (навчальної а не ігрової). У житті дитини змінюються все: обов'язки, оточення, режим. Це „ кризовий період” у житті дитини, і ця її „ криза” виявляється у тому, що свої ігрові потреби дитина має задовольняти навчальними способами. Процес адаптації до шкільного життя у дітей триває по різному – від 2 тижнів до 2 – 3 місяців (залежно від рівня їх готовності до школи, психологічними особливостями та стану здоров'я). Вирішальну роль тут відіграє сформований у дошкільному рівень готовності до школи, або „шкільної зрілості”

Шкільна зрілість виявляється у:

1) морфогенетичній готовності, що передбачає фізіологічну зрілість (стан здоров'я) та рівень фізичного розвитку (розвитку дрібної моторики рук і зорово – рухової координації)

2) інтелектуальній готовності дитини до школи, що передбачає володіння дитиною певною кількістю знань про явища навколишнього середовища, уміння порівнювати, класифікувати, узагальнювати та інш.

3) Комунікативній готовності, що передбачає володіння навичками взаємодії з дорослими, однолітками ( вмінням слухати, не перебиваючи, вміння вибачати і вибачатися, співчувати…)

4) Емоційно – вольової готовності, що передбачає вміння робити не лише те, що подобається, а й те, що необхідно зробити..

5) Мотиваційна готовність, передбачає чітко оформлювати позицію школяра. Коли дитина:

- має належне уявлення про школу;

- позитивно ставиться до шкільних занять;

- відає перевагу урокам грамоти і лічби, а не заняттям дошкільного типу і малювання, фізкультура, трудове навчання;

- .визнає авторитет вчителя;

        Психологічна готовність є необхідною умовою успішної адаптації до шкільного життя. Є чимало дітей, які все ж таки не можуть „вжитися в нову роль”. Вони часто хворіють, перебувають у пригніченому настрої, не повністю засвоюють навчальний матеріал, не мають близьких друзів, знають на ім'я та прізвище не всіх однокласників тощо.

Причинами шкільної дезадаптації частіше є неправильні методи виховання у сім'ї або порушення системи стосунків у школі.

        До виховних помилок батьків належать:

- надмірно завищені сподівання щодо навчальної успішності дитини, внаслідок чого будь – яка невдача сприймається нею неадекватно;

- розмови про вади вчительки або недоліки школи замість акцентування дитини на приємних моментах;

- часті конфлікти з приводу навчання дитини, після чого все, пов'язане зі школою, втрачає для неї щонайменшу привабливість.

Декілька порад щодо режиму дня:

- 12 годин сну з урахуванням обіду (1- 1,5 год.) для поновлення сил;

- після школи не спішіть садити дитину за уроки, необхідно 2 – 3 години відпочити. Найпродуктивніший час для приготування уроків з 15 до 16 годин.

Зайняття ввечері безрезультатні.

- Не примушуйте дитину готувати уроки за один раз. Після 20 хв занять необхідно 10 – 15 хвилин перерви.

- Під час приготування уроків не сидіть над дитиною, давайте їй можливість працювати самостійно, але якщо буде потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Спокійний тон та підтримка („не хвилюйся, все вийде”, „давай розбиратися разом”), похвала навіть якщо щось не виходить, необхідна. Не акцентуйте увагу на оцінках 1 „не дарма з письма в тебе одні „2” та „3”)

     Якщо ви будете дотримуватись нижче вказаних побажань у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною.

                              Поради батькам щодо запобігання

                               шкільної дезадаптації

• формуйте позитивне ставлення до школи;
• виявляйте інтерес до шкільних справ та успіхів дитини;
• формуйте адекватну самооцінку;
• не перевантажуйте дитину надмірними заняттями, чергуйте їх з грою;
• навчайте етичних норм спілкування з однокласниками та дорослими;
• привчайте самостійно долати труднощі, які під силу подолати 6-річні дитині;
• хваліть частіше, а не докоряйте;
• частіше згадуйте себе в дитячому віці;
• любіть дитину безумовною любов’ю, приймайте її такою, як вона є.